- рипучий
- —————————————————————————————рипу́чийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
рипучий — а, е. 1) Який рипить, видає рип (див. рип I). 2) розм. Різкий, неприємний (про голос, звук) … Український тлумачний словник
рипучість — чості, ж. Властивість за знач. рипучий … Український тлумачний словник
скрипучий — 1) (який утворює скрип; про голос неприємний різкий), скрипливий, скриплячий, рипучий 2) див. лютий I, 3) … Словник синонімів української мови